Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами

Ігор Голомозий

«Любов – вона навіки. Люблять навіть каліки, Багаті люблять люди, І бідні з від усюди. Є люди – люблять Бога – Таким у Рай дорога. Люблять чорта – тривога!!! У пекло йде дорога.»

Редактор Наталія Борисівна Голомоза

© Ігор Голомозий, 2017

ISBN 978-5-4485-4289-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Про любов

Послухай но мене єпископ,

Пресвітер, батюшка, чи дьяк.

Хотів тебе я запитати,

Чи любиш Бога ти, і як?

— Люблю я Бога дуже сильно.

На «іноязиках» молюсь,

Палю свічки, пощусь, співаю.

На грішних навіть не дивлюсь.

Я не курю, не п’ю, не лаюсь,

Не йду в злоріків зібрання.

Ходжу любити Бога в церкву.

Я — праведник, а ти — «свиня».

Он подивись, лежить під тином,

В грязюці, п’яний, обіцявсь.

До мене руку простягає,

Тож мабудь трохи вже проспавсь.

— Іди «гидота», відчепися.

У церкву йду, святий бо я.

Що кажеш, вхопить тебе «білка»?

Ну, то проблема не моя.

Та все одно, тебе Ісус кохає.

Проспись, помийсь, до церкви приходи.

Я — люблю Бога, ти — лежиш в калюжі.

Не притуляйсь гидкий. Від мене відійди.

Я ж проповідую сьогодні

Про милосердя та любов.

Про те, як я кохаю Бога,

Котрий пролив за мене Кров.

А ти смердиш наче усрався.

Чекай, а може ти помер?

А якщо ти незнав Ісуса?…

Але то потім, а тепер

Я проповідую у церкві.

Я розкажу вам про любов,

Як треба Господа любити…

— Під тином хтось лежить ізнов.

30.04.2010.