Святошинська осінь

Доктор Клаус

Збірка містить ранні поетичні спроби автора, а також вірші, писані ним незадовго перед від'їздом з України та рідного Києва. Окремі наведені тут твори було оприлюднено в кількох часописах у середині 2000-х років; завершеним же виданням – під назвою, задуманою автором ще в юнацькі роки, – вірші публікуються вперше. «Святошинська осінь» – пісня романтичної молодості, болю і радості кохання, смутку минулого й надії щодо майбутнього, – уособлена водами здавна омріяного автором Святошинського ставу.

© Доктор Клаус, 2019

ISBN 978-5-4493-0899-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

***

Кудись біжить від мене залізнична колія,

У ніздрі б’є кіптявою вагонів,

По схилах в’ється давня стежечка моя,

Окраєць хліба на малій долоні…

Там навесні парує-дихає рілля,

А восени чомусь так легко й сумно…

Вогню із печі, диму з димаря

Не розгублю, не втрачу нерозумно.

Віталію, Олежки, Женю і Сашко,

Чи пам’ятаєте роки ті безтурботні?

Чи залишилося в душі, чи не зійшло

Дитяче хвилювання і неспокій?

Було між нами бійок і сміхів,

Образ, примирень, — сліз ми не жаліли.

Немов порозліталися птахи,

Як виросли, міцними стали крила.

Минуло стільки літ, і ще мине багато, —

Я ж, затаврований іменням «городський»,

Ніколи не забуду першу школу-хату,

Обличчя вчительки і пахощів весни.

1995

«Може, диво станеться — і минуле верне…»

Може, диво станеться — і минуле верне,

Як не в цьому світі, то на тім — напевно,

Де гнітючість ночі та омана ранку

Під промінням Вічності сплинуть до останку.

І шляхами земними по небесних трасах

Псалми переможні у словах-прикрасах

Розлетяться в безмірі, зорями спочинуть,

Твої сни далекі спомином омріють…

Прокинься, розуме, зледачілий байстрюче!

Сни твої й згадки — зброя навісна.

У пам’яті, мов нездоланні кручі,

Ще височіє давнішня весна.

Та вже оддалік маячить надія —

У вірі скріплена обітниця стара.

Простуючи до неї, плоть змарніє,

Душа ж повік лишиться молода.

1996—2005