Имею сказать

Генрих Пшшт

В этой книге собраны рассказы, юмористические и не очень, а также мысли, фразы, комментарии, воспоминания. Она как-бы ни о чём и обо всём сразу.

На Принцессе³

Официанты, уборщицы и артисты остались на круизном лайнере? Это разумно, тем более, что карантин — не сбежишь, кругом вода и даже «благородно»! В кавычках потому, что благородство все-таки за деньги! Ведь у них контракт по обслуживанию пассажиров ради которых они, собственно, и остались на круизном судне с высокой миссией, я не боюсь этого слова! Если б я был писателем, я говорю, если, то я б уже строчил оскароносный сценарий для блокбастера: «Смерть на Принцессе»… и мой агент, а у меня был бы тогда агент, уже бы обхаживал Совет директоров студии Уорнер Броз энд Сис. Какой саспенс! Каждый может быть переносчиком заразы! Даже друг, даже секретный агент, конечно, имеющийся на корабле, даже капитан с красным но добрым лицом. А артист эстрады с номером «художественный кашель»… Между прочим, молодая любовница заболела первой (потому что нужно теплее одеваться), а жена — шо ей сделается — здорова, потому что «семейные ценности». Да, и для критиков из Академии кино: этому «Титанику» угрожает айсберг человеческой ненависти, непонимания и страха, он огромен, он, он, так, где мой агент? А пока — зарисовка!

— Андрiйку, вiдкрий!

— Чого це? Я ж положитєльний на тест.

— А я маску надiла! Та й вони казали, що то ще не окончательно…

— Все одно, не можна! Не велено!

— Я тихенько! Вiдкрий, а я вiдiйду на «соцiальну дистанцiю»!

— Ну що!

— Я це… Вареникiв принесла!

— Яких вареникiв?

— З м'ясом. А ще трохи з цими. Креветками.

— Диви! А як наробила?

— Та на кухнi! Казала повару, шо це заказ для китайцiв! Китайцям все можна! Та й налiпила, поки вiн десь ходив.

— Де ходив?

— А я знаю? Спробуй!

— А як тебе впустили, в тебе ж нема пропуска до кухнi?

— Ну, я так!

— Як так?

— Та мене вже всюди пускають! Спробуй…

— Я ж в масцi!

— А я відiйду! Хочеш, ще й вiдвернусь… Ну що, смачнi?

— Не пiдходь! Я ще не всi з'їв.

— Андрiйку!

— Що?

— Ти в мене такий…

— Який?

— Ну такий! Найкращий стрибак в ансамблi!

— Стрибун, а не стрибак! От тiльки останнього разу трохи…

— Ой, не кажи!

— Ну хто знав, що в них на сценi потолок 3.20! А я ж на 3.30 стрибаю! В мене там дванадцять стрибкiв в танцi. Послєдоватєльно!

— То й що? Ти ж мiсяць вже стрибаєш в ансамблi!

— Мiсяць! Я ж в масцi стрибав, добре не бачив, де що. Маску зубами держав, чтобы не впала в танцi. Оттанцювали вже майже всю програму. В нас пicля ковбойських йдуть карибськi танцi, i обично — завершення. А тут як почули, що нам перечислили зарплату, так всi зрадiли, та пiд завершення дали такого гопака, конкрєтного… Ну, то я розкрутився та як стрибнув… Це ж гопак, а не щось кисле! Коли танцюєш — iнодi забудеш про все! Корочє, трохи гвентиляцiю пошкодив… Ну, там ще якесь освiтлення, але його швидко виправили. В общєм, казали, що вичтуть за гвентиляцiю. Та й за ремонт…

— А голову не вдарив?

— Та нi, я був в шапцi! Трохи помазали, забинтували та й все! Як на собацi. Не болить!

— А може, ти сам вентиляцiю вiдремонтуєш з хлопцями?

— Так нема нi в кого iнструментiв!

— Як це, нi в кого?

— Ну, так лоукостерами ж летiли… Костюми всi повдягали на себе, щоб за перевес не платити. Чоботи по карманах розсували… Їхали, як у кожухах… Як я не зварився, не знаю! Ще й їжу везли!

— То й шо?

— Iнструменти нiхто не взяв, бо не було куди. Якби я батька слухав! Вiн казав: можеш штанiв не брати, а iнструмента завжди бери: Перфоратор, болгарку… Ну, таке… Ну то й що, шо танцюрист! Десь щось додатково пiдробиш! Завжди гроши будуть…

— Ну, що вже тепер!

— Менеджер казали, що поки не вiдремонтують гвентиляцiю, не дозволять стрибати. А тепер, як я став пiдозрітельно положитєльний! Коронавiрус, щоб йому бiса!

— Не журись, трохи вiдпочинеш!

— А кредит вiддавати хто буде? Я ж не вiдпочивати їхав.

— Ой, не кажи! Андрiйку, а ти того менеджера спитай, може, в нього є iнструмент. Скажи йому, що у всiх хлопцiв в ансамблi є ще робоча спецiальнiсть. Про всяк випадок! А дiвчата ще й готують, шиють, перуть…

— Скажу, скажу, може, й справдi дасть! А ми з хлопцями все зробимо! Все одно сидять до вечора без дiла!

— Отож, ти в мене такий!

— Розумiєш, я не можу без зрителiв. Дуже утомiтєльно нiчого не робити! Ну як же ж менi не танцювати? Тобто, до того що всi в масках танцюють, як тi бандити, то ми звикли… А все одно, невдобно! Навiть не видно, що ми посмiхаємся. Професор в училищi казав, шо усмiшка — це головне в танцi… А зараз її не видно! Та й дихати важко! Як наши дiвчата у хорi у масках спiвають, не уявляю!

— Ну, що будеш робити, Андрiйку! Це ж круїз! «Представлєніє вєка»! Як кажуть, «шоу маст гоу он»!

— Отож! Не можу я так сидiти! Руки чешуться, ноги чешуться! Та нI, я мився! Я хочу стрибати! Я ж солiст. У мене стрибок 3 метра 30 см.

— Я знаю, Андрiйку! Може, тепер вже й бiльше! А хочеш, ти для мене пострибай!

— Та де! Тут? Я ж розiб'юсь! От бiсова тiснота! Одне добре, казали, що мене поки ще не виженуть, бо нема куди! Карантин! Нiкому не дозволено с «Принцеси» виходити…

— Андрiй, я для тебе… Для нас… Знаеш, я буду і утреннiє, і у вечернiе смены офіціанткою робить. И у рум сервiс ходити. И по вихiдних. И для консумацiї пiдсаджуватись. Я все зроблю! У двi змiни!

— Як це, утреннiє та вечернiє? Сама? А Галя?

— Що Галя! Вона як пiшла до того англiйця у приват, так і не виходила з номера…

— З-за карантину?

— Та якого карантину? Казала, що вже навiть і не одягається, бо нема коли! Вiн стимулятори приймає як тi цукерки!

— Ти диви! Шо, гола по номеру бігає?

— Авжеж. Тiльки до бару одягається, бо інакше напітки не видають. Так шо я ii замiнюю тепер…

— А як тебе позовуть у приват, пiдеш?

— А що робити? Пiду! Хіба хочеш! Така робота! У приватi бiльш за все гроші дають!

— А вже ходила?

…

— Андрiй!

— Що!

— А пам'ятаєш, як ми цiлувались з тобою на палубi? Так було тепло. Музика така романтична доносилася знизу.. Ти ще в танцювальному костюмi був… Місяць такий великий… И тiльки ми! Ну, ще на шезлонгах якеєсь шевелiння…

— То й що?

— Поцiлуй мене, як тодi…

— Не можна, карантин! Не дозволено! Я ж, можливо, положитєльний на коронавiрус!

— Ну, хоча б у масцi…

— От дурна! Кажу, не можна!

— Ну, давай тодi, як потiм…

— Шо потiм?

— Ну, як ми тодi потiм…

— А! То як раз можно… Про то не казали… Того не боронили… Маску можно не знiмать!

— Та вжеж не буду.

…

— Андрiйку, ти у мене самий луччий!

— Як це, самий луччий, а шо, були інші?

— Да так…

— Як так?

— Ну, я ж на «Принцесi» вже два роки плаваю… Ой, дзвонять! Рум сервіс! Я пiду…

— Як справишся, приходь…

— Авжеж!

— Вареникiв іще принеси!

— Та принесу вже ж!

Примечания

3

На суржике, ибо это непѣрѣводiмо!