Чорнобривець та ромашка. Посвячую своїй єдиній коханій

Ігор Миколайович Голомозий

Эти стихи я написал для своей прекрасной, милой жены, которая разделила со мной всю мою радость и печаль. Которая подарила мне троих детей. Которая прощает и любит.

© Ігор Миколайович Голомозий, 2017

© І. М. Голомозий, перевод, 2017

Редактор Наталія Борисівна Голомоза

ISBN 978-5-4483-6610-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

ЧОРНОБРИВЕЦЬ ТА РОМАШКА

Миле Божеє творіння,

Дуже цінна у Христа.

Гарна врода, тиха, нiжна

Та не горда, а проста.

Бiле личко, чорнi брови,

Губ червоних чистота.

Шовкова, гладенька шия,

Грудей повних красота.

Ось лежить моя красуня,

Мовби квiтка у росi.

Її тiло зволожнiло

Й розцвiло в усiй красi.

Повнi груди немов динi,

Налились упругi.

Бархотнi на них сосочки,

В моєї подруги.

Та подруга — моя жiнка,

Що Господь Бог дарував.

Щоб ласкав її та тiшив,

Бог менi так наказав.

Я ж її нiжно лелею

Та пещу губами,

Язичком росу оближу,

Обiтру руками.

Вже готова моя квiтка,

Плоди спiлi налились.

У пристрастi, з криком щастя,

Тiла нашi обнялись.

Запах тiла, благовоння,

Райська насолода.

Вже по троху наступає

Нiжна прохолода.

Насолода від Ісуса,

I вона реальна.

Моя квiточка духм`яна

Сама сексуальна.

Знову хочу її взяти,

До неї горнуся.

Гладжу спинку, живiт, бедра,

Та до них тулюся.

Вона теж мене ласкає,

Пестить, ублажняє.

Мої прихотi й бажання

З нiжнiстю сприймає.

Чорнобривець та ромашка

В Райському саду ростуть.

Звати Ігор та Наташка-

Богу славу воздають.

8.08.2007.