Відчуваю, як ти мене кличеш
Я журбу так ретельно згортаю,
Відокремлюю біль від життя.
Та від жару спокуси палаю
До шаленого в ніч забуття.
Не зіб’юсь я від погляду болі,
Та не зникну в хворобі подій.
Я тримаю щоденно в долоні
Ту крилату синицю надій.
Що моє повертає обличчя
До щасливих майбутніх часів.
Відчуваю, як ти мене кличеш….
Почуттям… і не варто тих слів.
Що ховаєш від серця. Даремно
Намагаєшся ти розлюбить.
Це безглуздя! В ночі найбільш темно,
Перед самим світанком… за мить.