Лисиця. Байка

Ігор Миколайович Голомозий

Эта басня говорит о том, что за любой плохой поступок когда-нибудь придётся заплатить. За всякий грех расплата – смерть. Полезно взрослым знать и детям.

Редактор Наталыя Борисывна Голомоза

© Ігор Миколайович Голомозий, 2017

ISBN 978-5-4485-4481-1

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Лисиця

Є у світі звір лисиця,

Вишукана мов цариця.

Руда шубка, чорні капці

На тендітній кожній лапці.

Лису лиска полюбилась,

Тож ускорі й одружились.

Вже невдовзі хитра мила

Лисеняток наплодила.

Лисенятка підростали,

Мамку день у день смоктали.

Батька їхнього не стало.

Їсти хочеться, та мало.

Якось думала лисиця:

«Все одно в ночі не спиться.

У курник мабуть піду,

На щастя чи на біду».

Вмить устала, прилизалась,

Із нори у світ пробралась.

У ночі тож було темно,

І лисиці це приємно.

Темна ніч Руду покрила

Під свої таємні крила,

Зорі й місяць заховали.

Хмари спати не лягали.

Темінь лісу закінчилась,

Світло трішечки з’явилось.

До села веде стежина,

Видно перша вже хатина.

Довго бігала, ганяла,

Курника в селі шукала.

Що й робити вже незнає,

Ходить лисонька, блукає.

Вже на вулиці світає —

Півник в курнику співає.

Тож злодійка повернулась,

Конец ознакомительного фрагмента.